- дрижа
- -і́, ж., діал.Те саме, що дрижаки.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дрижання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
дрижати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
дрижачий — прикметник … Орфографічний словник української мови
дрогнуть — сврш., дрожать (см. также дрыгать), укр. дрижати, блр. дрыжаць, сербохорв. др̏хат, род. п. др̑хта дрожь , словен. dȓgam, drgati дрожать , др. чеш. držeti, польск. drżec, в. луж. ržec, н. луж. držas. См. дрожь … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
дрожь — ж., род. п. дрожи (см. также дрогнуть), укр. дрож, дрижа ж. дрожь . Родственно лит. drugỹs лихорадка; бабочка , лтш. drudzis перемежающаяся лихорадка , др. прусск. drogis тростник ; см. И. Шмидт, Vok. 2, 35; Фик 1, 468; Эндзелин, СБЭ 197;… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Дрижалова, Зузана — Зузана Дрижалова Zuzana Dřízhalová Имя при рождении: Зузана Ханакова Дата рождения … Википедия
дрижачий — а, е. 1) Дієприкм. акт. теп. ч. до дрижати 1), 2). 2) у знач. прикм. Який звучить переривчасто, нерівно. •• Дрижа/чі при/голосні грам. приголосні звуки, що творяться внаслідок переривання видихуваного повітряного струменя мовним органом, який… … Український тлумачний словник